З 1700 року 1 січня в Україні починається новий облік днів по григоріанському календарю. А почався саме таких рахунок з країн 

Європи, де таку традиції святкування Нового року започаткував у 16 столітті папа Григорій XIII. 

У кожної країни світу є свої традиції святкування нового року:

• В Англії наприклад, крім ялинки також хату прикрашают гілочками омели – ця рослина приносить у дім щастя й охороняє його мешканців від хвороб.
• В Ірландії перед новорічною ніччю відкривають усі двері навстіж, і охочі можуть завітати до тебе на свято.
• Найвідоміша традиція  у італійців, вони напередодні нового року позбавляють помешкання від зайвих речей, деякі навіть викидають їх з вікна.
• В Іспанії традиція пов’язана з виноградом. Під кожен удар курантів потрібно з’їсти одну виноградинку, а за хвилину виходить 12. Вони вірять, що кожна зїдена виноградинка принесе удачу у кожний наступний місяць року.
• У Греції в новорічну ніч розбивають гранат на подвір’ї.Чим більше зерен посиплеться з плоду, тим щасливішим буде новий рік. А гості, які завітають до будинків греків, обов’язково принесуть з собою маленьке каміння, і кинуть на поріг хати, щоб багатства цих господарів будуть такі важкі, як цей камінь.
• Японці прикрашають вхідні двері вінками з соснових і бамбукових гілок та соломою, щоб відігнати злих духів.
• У Данії в новорічну ніч прийнято стрибати зі стільця на якому сидів, так вони приземляються одразу у січень.

Зараз в Україні традиційно зустрічають Новий рік в ніч з 31 грудня на 1 січня з безліччю страв, у святковому вбранні, бо вважають “як зустрінеш новий рік так його і проведеш”.

8 березня — Міжнародний день прав жінок і миру, проголошений Генеральною Асамблеєю ООН у 1975 році.

Від середини XIX століття жінки почали мітингувати за свої права, що призвело до створення Міжнародного жіночого дня. 8 березня 1857 року працівниці фабрик у Нью-Йорку вимагали рівну оплату праці та скорочення робочого дня. Їхні протести сприяли появі жіночих профспілок.

28 лютого 1908 року в Нью-Йорку відбувся ще один великий мітинг, на який вийшло понад 15 тисяч жінок. Через два роки в Копенгагені на Міжнародній конференції жінок, що працюють, було вирішено встановити день для відзначення їхніх прав. Ідея належала німецькій активістці Луїзі Зіц.

У соціалістичних країнах свято швидко набуло популярності, спочатку святкувалося наприкінці лютого, але з 1975 року ООН офіційно перенесла його на 8 березня.

Це свято було прийнято  на підставі Розпорядження Президента України від 26 лютого 1999 року №41 “Про відзначення Міжнародного жіночого дня 8 Березня”.

1 травня – день праці, той день коли потрібно згадувати боротьбу найманих працівників за свої права.

День праці відзначають в 143 країнах (зокрема і в Україні) 1 травня або в перший понеділок травня.

Святкування дня праці є знаком пам’яті про робітничі протести в Чикаго, які почалися 1 травня 1886 року. Того дня сотні тисяч робітників найбільших промислових центрів США вимагали впровадження 8-годинного робочого дня та збільшення заробітної плати.

В Україні День робітничої солідарності вперше відзначили у Львові у 1890 році. На схід від Збруча це вперше сталося в 1900 році. День Праці також був державним святом і неробочим днем в Українській Народній Республіці. У 2017 році Верховна Рада України внесла зміни до статті 73 Кодексу законів про працю України, відповідно до яких «День міжнародної солідарності трудящих» перейменували на «День праці».

29 травня 2023 року Верховна Рада України ухвалила Законом України № 3107-IX «Про День пам’яті та перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939–1945 років» офіційний день пам’яті та перемоги над нацизмом у Другій світовій війні – 8 травня.

“Друга світова війна є найбільш кривавою і жорстокою в історії людства (загинуло від 50 до 85 млн людей). В історії України, територія якої була одним з основних полів битви, ця війна стала болючою раною – загинуло понад вісім мільйонів наших співвітчизників – воїнів та мирних жителів. Їх внесок у спільну перемогу над нацизмом є надзвичайно вагомим і неоціненним”, – зазначено у пояснювальній записці до закону.

День пам’яті та перемоги – це нагадування, що Друга світова розпочалася внаслідок домовленостей двох тоталітарних режимів: націонал-соціалістичного (нацистського) у Німеччині й комуністичного в СРСР, а також мовчазного небажання найпотужніших держав світу чинити спротив агресорам. У 1939–1945 роках обидва тоталітарні режими вчинили на українській землі численні злочини проти людяності, воєнні злочини та злочини геноциду, внаслідок чого український, єврейський, кримськотатарський та інші народи, що жили в межах території сучасної України, зазнали величезних втрат.

Символом памʼяті про Другу світову війну з 2014 року в Україні, як і в Європі, є мак памʼяті.

 Саме 28 червня о 9 годині ранку була ухвалена Конституція України. Представляв усі статті конституції тодішній народний депутат Михайло Сирота, якого ще називали “батьком” конституції. Він був головою Комісії з доопрацювання проєкту основних законів країни.

Конституція України має особливий правовий статус – вищу юридичну силу, особливий порядок прийняття, підвищену стабільність та високий рівень захисту з боку держави.

Ухвалення Конституції закріпило правові основи незалежної України, її суверенітет і територіальну цілісність, а також забезпечення прав людини та громадянина, що сприяло подальшому підвищенню міжнародного авторитету України на світовій арені.

Особливе значення має стаття про захист та розвиток української культури, яка стала фундаментом для збереження та примноження нашої культурної спадщини. Адже саме культура є невід’ємною частиною нашої ідентичності та важливим чинником для розвитку національної свідомості.

15 липня Україна відзначатиме День Української Державності з метою утвердження спадкоємності українського державотворення, захисту національних інтересів України, збереженню історичної справедливості та нівелюванню фейкових наративів з боку росії як держави-агресора щодо історичних аспектів українського державотворення, що в свою чергу відповідатиме високим суспільним очікуванням та запиту на справедливість.
Відзначають День Української Державності щорічно 15 липня – у День Хрещення Київської Руси-України, коли вшановується пам’ять про видатного державотворця, святого рівноапостольного князя Київського Володимира Великого.

Історія українського державотворення засвідчується першими згадками про заснування столиці Давньоруської держави – міста Києва та подіями, пов’язаними з діяльністю князя Київського Володимира. У 988 році він прийняв християнство як державну монорелігію, що стало для України цивілізаційним вибором. Християнство сприяло піднесенню культури, освіти, дало поштовх розвитку кириличної писемності.

Давня Русь успішно долучилася до загальноєвропейського культурно-релігійного простору. Її державотворчі традиції продовжили, зокрема, Галицько-Волинське князівство, Українська козацька держава, Українська Народна Республіка, Західноукраїнська Народна Республіка, Українська Держава гетьмана Павла Скоропадського, Карпатська Україна та сучасна незалежна Україна.

День Української Державності утверджує зв’язок українців, які живуть тепер, з багатьма поколіннями нашого народу – понад тисячу років державотворчому досвіду українців, нашій культурі, нашій самобутності, українському характеру.

Це свято прийнято відповідно до Указу Перзидента України від 24 серпня 2021 року №423/2021 “Про День Української Державності”.

День Незалежності України святкують щорічно 24 серпня, щоб відзначити ухвалення у 1991 році Акта проголошення незалежності. Цей історичний документ, схвалений Верховною Радою УРСР на тлі політичної кризи в СРСР, закріпив створення суверенної української держави після численних невдалих спроб у минулому.

Після ухвалення Акту проголошення незалежності України 24 серпня 1991 року було організовано всеукраїнський референдум, на якому понад 90% виборців підтримали незалежність. Верховна Рада 20 лютого 1992 року встановила 24 серпня як офіційний День незалежності України. На згадку про цей важливий день в історії України 24 серпня було оголошено державним святом, а цей день закріпили у Кодексі законів про працю. Перші міжнародні визнання незалежності України надійшли від Польщі та Канади, а згодом суверенітет держави визнали понад 90 країн, включаючи всі держави НАТО та ЄС.

Святкування Дня незалежності України відбувається через військові паради, концерти, мітинги та різноманітні культурні заходи як в Україні, так і за її межами. Після початку повномасштабного вторгення в 2022 році заходи на День незалежності поєднують зі зборами на підтримку української армії та міжнародними акціями солідарності. Це свято символізує багаторічну боротьбу українців за свою державність і єдність, яка зберігається й захищається донині.

Це свято прийнято відповідно до Постанови Верховної Ради України від 20 лютого 1992 року № 2143-XII “Про День незалежності України“.

День захисників і захисниць України – державне свято, яке було започатковане 14 жовтня 2014 року президентським указом як День захисника України. 14 липня 2021 року Верховна Рада перейменувала свято на День захисників і захисниць України. 

Православна церква України ухвалила рішення перейти на новоюліанський календар з 1 вересня 2023 року. Таким чином, більшість християн України вже відзначають релігійні свята за новим календарем – на 13 днів раніше. Зокрема, Покрову Пресвятої Богородиці замість 14 жовтня святкують 1 жовтня, а разом з нею перенесено і дату Дня захисників і захисниць.

Це свято прийнято відповідно до Указу Президента України від 14 жовтня 2014 року № 806/2014 “Про День захисників і захисниць України“.

Особливим святом для українців є Різдво Христове.

На території Київської Русі Різдво почали святкувати у Х столітті, незадовго після хрещення. Проте всі свята у той час цілеспрямовано змішували із звичними народу – язичницькими святами. Так сталось із Різдвом – яке припадало на давнє свято Коляда.

 Християнське Різдво запозичене з давніх язичницьких культів. У дохристиянських релігіях так само святкувались народження богів – у давніх єгиптян святкували народження Осіріса, у давніх греків – бога вина Діоніса тощо. І дати цих днів народжень припадали традиційно на закінчення грудня – початок січня.

Від покоління до покоління у кожній родині в різних куточках України зберігаються та передаються традиції святкування Різдва, підготовки до Святвечора, оформлення святкового столу та приготування 12 символічних страв.

Одна із найдавніших сімейних традицій у переддень Різдва – після застілля з родиною нести вечерю хрещеним батькам. Брали кутю та інші страви і йшли в гості на декілька годин, але потім обов’язково вертались додому аби зустріти ранок Різдва з сім’єю. Після обіду вже могли навідати бабусь та дідусів, що живуть окремо або інших родичів.