Галузь: Звичаї, обряди та святкування; Традиційні ремесла
Географічне розташування: Традиція побутує в селах Брустури, Космач, Прокурава, Шепіт, Річка, Снідавка Косівського району та седах Криворівня, Чорний потік, Красник Верховинського району. Подібні елементи існують як в інших регіонах України, зокрема Карпатського регіону, так і в інших країнах, таких як Польща, Словаччина, Угорщина, Румунія, однак мають місцеві особливості, традицію та культуру, пов’язану з місцем побутування.
Сирні фігурні вироби, як-от коники, баранчики та калачики, мають давню історію, пов’язану з гірськими районами, де їх виготовляли пастухи. Легенда свідчить, що традиція почалася випадково, коли вівчарі впустили сир у гарячу воду, і з нього сформували фігурки.
Якщо першочергово це було ремесло, яке практикували чоловіки, що випасали худобу на полонинах, то вже першій половині XX століття це ремесло почали практикувати в селах, й ним почали займатися жінки. На сьогодні цим переважно займаються жінки, найбільшим осередками є села Брустури, Космач, Прокурава та інших.
Сирні вироби виготовляються з овечого або коров’ячого молока. Сирні скульптурки, як правило — це коники, баранчики, цапки тощо, а останнім часом з’являються й птахи — лебеді, качечки тощо, а також калачики, однак найбільш поширеним є коник. Основою технології є приготування «сировиця» — розчину з води та солі, що допомагає зберігати вироби. Майстрині мають свої техніки, однак, мають спільні процеси, наприклад: зокрема «порядженіє» (збирання фігурки) та «попружка» (тонка ниточка з сиру).
Сирні фігурки мають обрядове значення, символізуючи добробут і щастя. Їх кладуть до великоднього кошика, а в селах Брустури та Космач прив’язують червоною ниткою молодятам на весіллях.