Галузь: Усні традиції та форми вираження, зокрема в мові як носії нематеріальної культурної спадщини; виконавське мистецтво.
Географічне розташування: Дніпропетровська область.
Історія України, зокрема Дніпропетровщини, тісно пов’язана з історією козацтва, культурою козацької доби, яка існує і продовжує розвиватися і наші дні. Приналежність пісні до козацької визначається за такими ознаками, як текст і музична мова.
У козацькі часи територія сучасного міста Дніпро і області були складовою частиною земель Запорозької Січі. Початок багатьом населеним пунктам Дніпропетровщини поклали зимівники заможних козаків.
Музичній мові козацьких пісень властива розлогість мелодії, протяжність кожної музичної фрази, помітне тривання в часі кожного музичного фрагменту, навіть окремих звуків; текст пісні часто «губиться » у мелодичних розспівах окремих складів; зустрічається, як художній прийом, недоспівування окремих слів з одночасним початком іншої музичної фрази. Козацькі пісні виконуються без супроводу музичних інструментів, зазвичай гуртом (за винятком пісень, що належать до репертуару кобзарів-бандуристів, які виконуються соло, найчастіше під супровід бандури.
Козацькі пісні в наш час частіше виконують самі жінки, рідше трапляються змішані гурти. Гуртовий чоловічий спів є реліктовим явищем, хоча за згадками жінок, чия юність припала на першу половину ХХ ст., гуртовий чоловічий спів раніше був надзвичайно поширеним явищем.
У 2016 році Козацькі пісні Дніпропетровщини (Cossack’s songs of Dnipropetrovsk Region) внесені до Списку нематеріальної культурної спадщини, що потребує термінової охорони ЮНЕСКО.