Ігор Гармаш, регіональний представник Українського центру культурних досліджень
Реформа децентралізації в Україні — це комплекс змін до існуючого станом на початок 2014-го року законодавства, основною метою якого є передача значних повноважень та бюджетів від державних органів органам місцевого самоврядування. Комплекс заходів з реформи децентралізації стартував у 2014-му році, невдовзі після Революції Гідності, та отримав назву Національний проект «Децентралізація». https://decentralization.gov.ua/ Це – умовна точка «А». А точка «Б»? Наразі, після проведення місцевих виборів у жовтні 2020 року, створені та працюють 1469 територіальних громад і 136 укрупнених районів, як це і було заплановано реформою. А що з децентралізацією в культурі? Ось тут, власне, все набагато цікавіше!) Під час Революції гідності та вибуху громадської активності, 23 лютого 2014 року в Міністерстві культури України відбулися збори громадських активістів, діячів культури та митців, де було створено Асамблею діячів культури України. Асамблея взяла контроль над державним апаратом управління культурною політикою та ініціативу у виробленні та опрацюванні стратегічних реформ у галузі культури. Учасники оприлюднили основні тези бачення реформ у різних секторах культури, які влада до уваги не брала. Цей рух підхопили й у регіонах. Асамблеї діячів культури були створені і плідно працювали у Одесі, Сумах, Запоріжжі, Харкові. 27 лютого 2014 року міністром культури України було призначено Євгена Нищука, який обіймав цю посаду до 2 грудня 2014 року. Тиск громадськості змусив систему стати більш прозорою і контрольованою. 6 листопада 2014 року Міністерство культури України заявило, що працює над розробкою проекту довгострокової національної культурної стратегії – дорожньої карти «Культура 2025». Даний процес відбувався за підтримки європейського консультанта – Рагнара Сііла керуючого партнера Creativity Lab, радника Міністра культури Естонії. З боку Міністерства культури України до розробки пріоритетів і стратегії для розвитку культури долучилася робоча група експертів, до якої увійшли директор фундації «Центр сучасного мистецтва» Катерина Ботанова; директор Українського центру культурних досліджень Олександр Буценко; кінопродюсер Олена Правило; редактор відділу «Культура і суспільство» тижневика «Коментарі» Юрій Рибачук, директор і співзасновник ГО «Агенція культурних стратегій» Микола Скиба; куратор і вчений заступник генерального директора музею мистецтв імені Богдана і Варвари Ханенків Катерина Чуєва та керівництво Міністерства культури. Однак, вже з 2 грудня 2014 міністром культури був призначений Кириленко В’ячеслав, який фактично «заморозив» децентралізацію культури. До завершення його каденції, а саме – 14 квітня 2016 року зусилля активістів були зведені нанівець. 2 березня 2015 року учасники ініціативи “Культура-2025”, виступили з заявою, де систематизували основні проблеми української культурної сфери. Одночасно зазначили, що діючий на той момент міністр культури В’ячеслав Кириленко ніяк не артикулював співпрацю міністерства з цією ініціативою. При тому, що одним з пунктів програми діяльності уряду Арсенія Яценюка є створення Стратегії гуманітарної політики України. Невдовзі ж Міністерство культури презентувало власну загальнодержавну стратегію розвитку культури до 2025 року, яка викликала нищівну критику активістів культури. 02 вересня 2015 року Реанімаційний Пакет Реформ «Культура», ініціатива «Культура-2025» і «Конгрес активістів культури» оголосили про створення «Альянсу культури». Новостворена організація взялася провести інформаційну кампанію щодо значення культури для модернізації України і контролювати реалізацію довгострокової стратегії розвитку культури версії Міністерства культури. Чи варто говорити про те, що конструктивної співпраці з Мінкультом за каденції В’ячеслава Кириленко так і не сталося. Однак, не без тиску громадськості, 14 квітня 2016 Євген Нищук знову повертається у крісло очільника міністерства. Здавалося б – перемога, але на той час громадські ініціативи були виснаженими постійним протистоянням з заскорузлою системою. 15 червня 2017 року громадська активістка та режисерка Лариса Артюгіна під час прес-брифінгу повідомила, що Асамблея діячів культури України вичерпала себе. Варто подумати про створення політичної партії, щоб мати реальні інструменти впливу на владу, на Міністерство культури України. Це єдиний демократичний спосіб змінювати політичну систему. Чи все було марно? Ні, в жодному разі! Всі ці трирічні зусилля зробили можливою подальшу реформу децентралізації культури. Євген Нищук до кінця каденції 29 серпня 2019 року активно підтримував співпрацю з громадськістю та лобіював реформу структури фінансування установ культури. https://mkip.gov.ua/ У цьому ж 2017 році сталися події, що назавжди змінили систему розподілу фінансування у царині культури. Було створено Український культурний фонд. https://ucf.in.ua/ Це державна установа, що створена на підставі відповідного Закону України, з метою сприяння розвитку національної культури та мистецтва в державі, забезпечення сприятливих умов для розвитку інтелектуального та духовного потенціалу особистості і суспільства, широкого доступу громадян до національного культурного надбання, підтримки культурного розмаїття та інтеграції української культури у світовий культурний простір. Тобто – вже три роки, як кожна культурна ініціатива, не залежно від того, державна вона, чи приватна, на прозорих конкурсних засадах може отримати фінансову та організаційну підтримку! У 2018 році для забезпечення культурних проєктів було виділено більш ніж 140 мільйонів гривень з державного бюджету, у 2019 – більш ніж 500 мільйонів, а 3 2020 року сума складає майже 700 мільйонів гривень. Це безпрецедентні можливості для культурного розвитку громад! В ході децентралізації місцева влада у спроможних громадах отримала значні повноваження і ресурси. Разом з тим, до органів місцевого самоврядування перейшла величезна відповідальність за підвищення якості життя людей, за всебічний розвиток громади, в тому числі – культурний. Децентралізація збільшила роль локальної культури у житті кожної громади. Культурні особливості території усе частіше сприймаються як цінний набуток громади, як можливості для розвитку традицій, туризму, ремесел, а отже – і економіки. У той же час, децентралізація стала викликом для багатьох закладів культури, бо перед місцевою владою гостро постали питання – у якому форматі ці заклади мають існувати надалі і які послуги надавати людям, щоб бути максимально корисними для громади. У законодавче поле було введено поняття креативні індустрії, що дало серйозне підгрунтя для розвитку матеріальної та нематеріальної культурної спадщини. В той же час громадська організація «Інститут культурної політики» виступила з ініціативою конкурсу МАЛІ МІСТА-ВЕЛИКІ ВРАЖЕННЯ, який вважається сьогодні найбільш вдалим кейсом з децентралізації в сфері культури. Та же ГО «Інститут культурної політики» ініціювала проєкт “Академія культурного лідера”, звернувшись до Гете Інститута в Україні. Коли було отримано фінансування проєкту від німецької сторони, обидва партнери домовились з Міністерством культури України про спільну реалізацію ініціативи. https://www.goethe.de/ins/ua/uk/kul/sup/cva.html https://www.facebook.com/groups/205586803516710/ Цей проєкт взяв за мету підготувати достатню кількість працівників культури новостворених громад до сучасних методів роботи. Академія вже випустила біля 100 сертифікованих Міністерством культури фахівців, які мають достатньо навичок і вже користуються грантовими можливостями Українського культурного фонду, «Малі міста-великі враження», низкою грантових програм міжнародних інституцій. https://www.youtube.com/watch?time_continue=44&v=_r9q6SveRFA&feature=emb_logo&ab_channel=Goethe-InstitutUkraine Наразі діє новий курс Академії, адаптований до вимог пандемії, який охоплює 200 учасників. Курс, який передбачає безкоштовне навчання та тренінги протягом року, сконцентрований на навичках:- стратегічного мислення у контексті використання культурного надбання для розвитку громади;
- нової ролі культурного лідера в умовах реформи децентралізації; залучення ресурсів для культурного розвитку громад;
- ефективного залучення жителів у культурне життя громади;
- спроможності створити і реалізувати культурний проєкт у співпраці з національними та міжнародними фондами та партнерами.
- Місто Тростянець Сумської області, проект «Створення культурного бренду міста»;
- Місто Тульчин Вінницької області, проект «Леонтович Арт Квартал»;
- Місто Острог Рівненської області, проект «Культурний барбакан»;
- Місто Чугуїв Харківської області, проект «Рєпінський пленер»;
- Місто Славутич Київської області, проект «Міжнародний фестиваль кіно і урбаністики – 86»;
- Село Шарівка Харківської області, проект «Культурний хакатон»;
- Місто Гадяч Полтавської області, проект «Фестиваль молодих театрів»;
- Вилківська ОТГ Одеської області, проект «Гастрономічний фестиваль Дунайські гостини»;
Ігор Гармаш (Запоріжжя, Львів)
ІНФОРМАЦІЯ ПРО АВТОРА
Регіональний представник Українського центру культурних досліджень Міністерства культури та інформаційної політики у Львівській, Волинській, Тернопільській, Івано-Франківській, Чернівецькій та Закарпатській областях (раніше – у Запорізькій, Дніпропетровській, Миколаївській та Херсонській областях). Опікується питаннями імплементації Конвенцій ЮНЕСКО «Про охорону нематеріальної культурної спадщини» та «Про охорону та заохочення розмаїття форм культурного самовираження».
Громадсько-культурний діяч, організатор та керівник відомих міжнародних професійних мистецьких проектів, зокрема – фестивалів «Запорізька книжкова толока», «Маріупольська книжкова толока», «Слов’янська книжкова толока», «Сєвєродонецька книжкова толока», фестивалю бітломанів «Let it Beatles» та ін.
Очолює громадські організації «Кіноклуб «Сходження» (найстаріший в Україні з діючих кіноклубів) та «Центр мистецтв «Арт-Простір». Із 2009 року є регіональним координатором Міжнародного фестивалю документального кіно про права людини Docudays UA та кінофестивалю «Відкрита ніч» у Запорізькій області.
З 2014 року працює незалежним професійним грантрайтером, залучаючи ресурси на «м’які» проєкти до 100 000$, а також експертом з оцінки проєктів у низці грантових програм (Ми – це місто, Український культурний фонд та ін.). Реалізовував проєкти за співпраці з фондами GIZ, USAID, Goethe Istitut, House of Europe, Alliance française, Czech Centre, Український культурний фонд та ін.
Долучився до команди розробників програми, а потім – команди тренерів-викладачів «Академії культурного лідера» (спільного проєкту Goethe Istitut Ukraine і Міністерства культури та інформаційної політики України за фінансування фонду House of Europe).
Є координатором та/чи організатором цілої хвилі культурних подій масовістю від 20 до 120 000 осіб у Запоріжжі, починаючи з 2008 року. Загальна кількість заходів перевищує 2000.
З 2018 року зосередив свої зусилля на впровадженні досвіду практичної роботи, спрямованої, насамперед, на розробку стратегій проєктів в галузі культури, став експертом з питань культури та креативних індустрій проєкту «Team Europe» Представництва ЄС в Україні.
]]>