Конвенція ЮНЕСКО 2005 року, як інструмент діалогу для культурного розмаїття, охорони та заохочення форм культурного самовираження

23 Березня, 2021 | Новини

22 березня 2021 року в онлайн форматі відбулася розмова про Конвенцію ЮНЕСКО 2005 року «Про охорону та заохочення розмаїття форм культурного самовираження». Обговорення важливих положень Конвенції 2005 року відбулося в рамках Тижня культурного розмаїття, ініційованого громадськими активістами з Прикарпаття.

Спікеркою розмови виступила Ірина Каць, начальниця відділу з питань регіональної політики та координації реформи у сфері культури, регіональна представниця Українського центру культурних досліджень, яка зазначила, що відповідно до Наказу Міністерства культури України № 907 від  19.10.2018 року Український центр культурних досліджень уповноважено на науково – методичний та просвітницький супровід реалізації Конвенції ЮНЕСКО 2005 року «Про охорону та заохочення розмаїття форм культурного самовираження, а також на здійснення моніторингу стану імплементації Конвенції та виявлення кращих практик з охорони та заохочення розмаїття форм культурного самовираження на національному та регіональному рівнях».

До розмови долучилися громадські активісти, молодь з Прикарпаття та інших регіонів України, митці та працівники культури.

Під час зустрічі обговорювалися питання важливої ролі культури у розвитку демократії, були розглянуті керівні принципи Конвенції ЮНЕСКО 2005 року, зокрема такі принципи, як: повага до прав людини та основоположних свобод, рівна гідність й повага до всіх культур, взаємодоповнюваності економічних і культурних аспектів розвитку та принцип сталого розвитку. Учасники розмови ділилися думками щодо важливості прав  людини  та  основоположних свобод для культурного  розмаїття.

Ірина Каць наголосила, що Конвенція ЮНЕСКО 2005 року задає загальні цілі, встановлює методи і стандарти длятого, щоб:

національна політика та заходи сприяли створенню, виробництву, розповсюдженню та доступу до різноманітних культурних товарів та послуг та налагодженню інформованих, прозорих та широкомасштабних систем управління культурою;
заходи пільгового режиму сприяли збалансованому потоку культурних товарів та послуг, мобільності художників та професіоналів культури у всьому світі;
політика сталого розвитку та програми міжнародної допомоги інтегрували культуру як стратегічний вимір;
міжнародне та національне законодавство, що стосується прав людини та основних свобод, сприяло як свободі творчого самовираження, так і соціальним та економічним правам митців.

Під час огляду рамки моніторингу Конвенції ЮНЕСКО 2005 року, спікерка звернула увагу на напрямок моніторингу «Різноманітність ЗМІ» й запросила до розмови ОльгуВеснянку, правозахисницю, консультантку Ради Європи, зокрема проєкту «Захист прав національних меншин, включаючи ромів та мов меншин в Україні».

Ольга Веснянка розповіла про громадську ініціативу «Ромське радіо Chiriklo», своєрідний ромський медіа-хаб, який направлена на поширення інформації про новини з життя ромів, зокрема, ромської молоді: про труднощі  й здобутки, про кіно і концерти, і багато іншого.

Говорячи про громадські ініціативи до розмови долучився Ігор Гармаш, регіональний представник Українського центру культурних досліджень у західних областях України. Ігор Гармаш зазначив, що Конвенцією ЮНЕСКО 2005 року визнається  особлива роль громадянського суспільства в охороні та заохоченні розмаїття форм культурного самовираження та заохочується активнаучасть громадянського суспільства в інтересах досягнення цілей Конвенції (Стаття 11 Конвенції). Але, на жаль в регіонах відслідковується неналагоджена комунікація, зокрема між представниками департаментів культури обласних державних адміністрацій та громадськими ініціативами, які сприяють охороні та заохоченню розмаїття форм культурного самовираження.

Підсумовуючи, Ірина Каць зазначила, що Оперативні керівні принципи Конвенції ЮНЕСКО 2005 року визначають необхідність використовувати той потенціал, яким володіє громадянське суспільство в якості виконавця новаторськоїролі і фактора змін в рамках здійснення Конвенції. Необхіднозаохочувати громадянське суспільство до висунення нових ідей і підходів щодо формулювання культурної політики, а також щодо розробки процесів, форм практичної діяльності або інноваційних культурних програм, що сприяють досягненню цілей Конвенції.

[/vc_column_text][vc_video link=”https://youtu.be/pv1WCXyleOk”][/vc_column][/vc_row][vc_row][vc_column][vc_media_grid element_width=”6″ grid_id=”vc_gid:1616529686580-53782df4-5cfa-2″ include=”13162,13164,13165,13166,13167,13168″][/vc_column][/vc_row]]]>

Перейти до вмісту