Інша назва: Гуцульська овеча бриндзя
Ареал розповсюдження традиції: Гуцульщина – історико-етнографічна територія України, що займає Рахівський район Закарпатської області, а також частини Івано-Франківської та Чернівецької областей.
У переважній більшості ареал історичного побутування традицій виготовлення гуцульської бриндзі охоплює високогірні місцевості.
Носії традиції: члени громадської спілки «Асоціація виробників традиційних карпатських високогірних
сирів»:
1) Павлюк Анатолій Михайлович, 08.03.1964;
2) Молдавчук Олексій Олексійович, 21.01.1988;
3) Петрюк Ілля Васильович, 01.08.1976;
4) Кобаса Наталія Юріївна, 28.06.1986;
5) Ліпчак Микола Михайлович, 07.04.1966.
Опис: Гуцульську овечу бриндзю можна сміливо назвати брендом, що популяризує Закарпаття. Традиції виробництва продукту самобутні – йдеться про унікальний овечий сир Українських Карпат, котрий незмінно виготовляється з XV ст.
Оригінальність зумовлена вже тим, що вівці випасаються протягом 120 днів літнього періоду на високогір’ї на висоті не нижче за 700 метрів над рівнем моря.
Бриндзя – улюблена їжа гірських мешканців Закарпаття, яка є обов’язковим компонентом багатьох традиційних страв. Найпопулярніші серед них – банош, кулеша, пироги, галушки, мачанка та гугель. Іноді бриндзю називають білим золотом Карпат, підкреслюючи її поширення у всьому Карпатському регіоні.
Традиція приготування: Приготування гуцульської бриндзі – справжнє дійство. Свіже овече молоко та закваска і досі залишаються незмінними компонентами продукту. До овечого молока, яке проціджують через чисту тканину та смерекові гілки, вівчар додає фермент , так званий кляґ (закваска), добутий зі шлунка молочного ягняти чи теляти.
Технологія виготовлення бриндзі передбачає скисання нагрітого молока із кляґом, відтак – збивання дерев’яною збеталою (колотівка) та формування руками вівчаря великої грудки – будзу, яку розміщують на чистому полотні й підвішують, щоб стекла жентиця (сироватка). Після дозрівання будзу його перетирають і змішують із сіллю. Так народжується бриндзя.
Процес виготовлення клопіткий і непростий, потребує спеціальних знань і навиків. При цьому у різних вівчарів існує своя індивідуальна чи родинна специфіка, яка впливає на смакові якості бриндзі. Прикметно, що займаються цією справою винятково чоловіки. Вони кажуть, що бриндзя схожа на жінку: дуже ніжна, тому, щоб її приготувати, потрібні чоловічі руки. Основними органолептичними показниками гуцульської бриндзі є домінуючий молочний смак, котрий включає м’яку кислотність, різні види вершків та топленого масла, відчутний смак гірських рослин та сіна.
Інформацію надано Закарпатським обласним організаційно – методичним центром культури
[/vc_column_text][vc_video link=”https://www.youtube.com/watch?v=GoCsj2Eel9E&t=14s”][/vc_column][/vc_row]]]>