Гендерна рівність і сфера культури у контексті імплементації Конвенції ЮНЕСКО 2005 (огляд на основі регіонального моніторингу)

15 Червня, 2021 | Новини

Богдана Стельмах заступниця голови правління ГО «Волинський прес-клуб», фахівчиня з гендерних питань

Ірина Каць  начальниця відділу регіональної політики та координації реформи у сфері культури Українського центру культурних досліджень

  Однією з ключових цілей Конвенції ЮНЕСКО 2005 року є розвиток прав людини й основних свобод. Вона передбачає свободу творчого самовираження та реалізацію політики гендерної рівності – як у контексті доступу жінок і чоловіків до культурного життя, так і участі в ньому. Це вимагає включення гендерного аспекту в стратегії і конкретні заходи в галузі культури. Український центр культурних досліджень здійснив моніторинг реалізації політики гендерної рівності в контексті Конвенції ЮНЕСКО в 24 областях України. Згідно інформації, надісланої працівниками обласних державних адміністрацій, стає зрозумілим, що політика і заходи для просування гендерної рівності в секторах культури та ЗМІ на регіональному рівні не є системними. Гендерними питаннями на рівні обласних державних адміністрацій опікуються переважно департаменти сім’ї та молоді та департаменти соціального захисту. Через неналагоджену міжвідомчу комунікацію питання гендерної рівності в секторах культури та ЗМІ, а також заходи, спрямовані на підтримку жінок як творців, виробників і розповсюджувачів культурних заходів, товарів і послуг часто залишаються поза увагою бюджетних програм. Зокрема, більшість заходів (тематичні дискусії, круглі столи, наукові конференції), зазначених як такі, що порушують питання гендерної рівності, стосувалися питань жіночого лідерства в контексті політичної участі жінок, протидії домашньому насильству і торгівлі людьми, гендерній освіті тощо. Окремі з названих заходів спрямовані на жінок, однак містять радше традиційний, стереотипний погляд на роль жінки у суспільстві – жінку-матір і «берегиню». Водночас варто відзначити і ряд позитивних практик щодо включення гендерної складової у культурний компонент. Серед них:
  • круглий стіл «Подолання гендерних стереотипів» у Дніпрі для соціальної активності, творчого, нестандартного підходу бібліотекарів при роботі з молоддю в напрямку гендерної нерівності;
  • дослідження ЖОМГО «Паритет» гендерного обличчя Житомира і обговорення в межах урбаністичного фестивалю «Майстерня міста»;
  • фестиваль «Родослав» у Івано-Франківській області, який відкриває нові імена майстринь та майстрів декоративно-ужиткового мистецтва;
  • фотоконкурс на Луганщині «Жінки та чоловіки – долаючи стереотипи», проведений в рамках комунікаційної кампанії коаліції «Луганщина. Жінки. Мир. Безпека» за проєктом Українського Жіночого Фонду;
  • виставка плакатів «Гендерна рівність/Мені Фіолетово» від IREX у Полтавській обласній універсальній науковій бібліотеці ім. І.П. Котляревського;
  • мандруюча галерея «Women. Equality. Politics» (проєкт Американського Дому, Київ) та виставка листівок і постерів «Ґендерна рівність» за матеріалами IREX в Україні та ООН, спрямовані на заохочення у різносторонній участі жінок у культурному та суспільному житті були спрямовані – у Полтавській та Хмельницькій областях;
  • обласний та міжнародний ярмарки «Що може жінка», Міжнародний театральний фестиваль жіночої творчості імені Марії Заньковецької на Чернігівщині тощо.
Переважна більшість навчальних програм, тренінгів, круглих столів, науково-практичних конференцій, практикумів тощо втілюються в регіонах з ініціативи, або у партнерстві з громадськими організаціями, що свідчить про посилення координації між місцевою владою та громадськістю з метою просування гендерної політики та підсилення участі жінок на рівні прийняття рішень. Але з іншого боку є ризик, що навчальні програми носитимуть разовий або тимчасовий характер, адже реалізуються, у більшості випадків, за підтримки міжнародних донорів. У частині областей, зокрема Вінницькій, Харківській, Херсонській, Київській, Чернігівській, згідно отриманої інформації, затверджено програми, або плани дій із забезпечення гендерної рівності. Однак відсутня інформація, чи передбачають вони культурний компонент. Із іншого боку, ті хто зазначили про наявні регіональні культурні програми, не окреслили, чи присутній у них гендерний компонент і якщо так – у чому він полягає. Лише чотири області – Рівненська, Тернопільська, Донецька та Хмельницька – інформують про наявність у регіонах органів та структурних підрозділів, які відповідають за гендерну рівність, а Вінницька – про створену Обласну міжвідомчу раду з питань сім’ї, гендерної рівності, запобігання домашньому насильству та протидії торгівлі людьми. Департаменти культури обласних державних адміністрацій не подають інформації про зусилля зі збору даних про прогрес, досягнутий у забезпеченні гендерної рівності саме в секторах культури та ЗМІ, оскільки, наразі, не мають такої інформації. Загалом із отриманої інформації можна зробити висновок, що політика і заходи для підтримки, визнання і просування жінок як художниць, діячок культури і/або творчих підприємиць (наприклад, забезпечення рівної оплати за рівну працю або рівний доступ до фінансування, програмами коучінгу або наставництва, заходи по боротьбі з дискримінацією та інше) на регіональному рівні не є системними, а носять фрагментарний характер. Очевидно, що при підготовці інформації щодо імплементації Конвенції ЮНЕСКО 2005 по напрямку моніторингу «Гендерна рівність» не всі обласні державні адміністрації надали повну інформацію, а деякі з них взагалі не висвітлювали питання гендерної рівності. Очевидно, що серед представників влади в регіонах недостатньо знань з гендерних питань. Основні активності сконцентровані у громадському секторі, який залучає грантові ресурси для цього у міжнародних донорів. У результаті аналізу отриманої інформації стали очевидними відсутність системного аналізу та брак даних про наявність гендерного компоненту в регіональних програмах у сфері культури, про вплив і залученість жінок і чоловіків у культурне життя спільнот. Водночас такі дані є вкрай важливими для розробки керівних документів і планів, а також моніторингу реалізації політики гендерної рівності у сфері культури та ЗМІ. З огляду на це існує потреба в глибинному аналізі регіональних культурних програм, їх доопрацювань і освітніх заходів для представників закладів культури, депутатів, управлінь культури щодо реалізації політики гендерної рівності.   Біографії авторів статтей: Ірина Каць  начальниця відділу регіональної політики та координації реформи у сфері культури Українського центру культурних досліджень Начальник відділу регіональної політики та координації реформ у сфері культури, регіональний представник Український центр культурних досліджень – координація роботи з надання культурно-мистецьких послуг широкому загалу населення та формування нового культурного простору із врахуванням регіональних особливостей та використанням локальних культурних ресурсів; – вивчення та обґрунтування пріоритетних напрямків охорони та розвитку культурної спадщини (нематеріальної та матеріальної), культур етносів, що проживають у регіоні;  – супровід імплементації реформи Децентралізації в галузі культури на місцевому рівні; – надання інформаційних, консультативних та інших послуг керівникам галузі культури об’єднаних громад (ОТГ), районів та органів місцевого самоврядування щодо.    

Богдана Стельмах – заступниця голови правління громадської організації «Волинський прес-клуб», фахівчиня з гендерних питань

                                                        У 1996 році закінчила філологічний факультет Волинського державного університету імені Лесі Українки.

Із 2005 року і до сьогодні – координаторка ВОГО «Волинський прес-клуб», менеджера проектів, тренерка. У 2014 – 2017 роках була представницею ГО «Інститут масової інформації» у Волинській і Рівненській областях. Із 2009 року і до сьогодні – регіональна представниця Міжнародного фестивалю документального кіно про права людини Docudays UA. 

Керівниця й координаторка більше 20 проєктів та ініціатив, спрямованих на підвищення професійних стандартів журналістики, партнерству громадських організацій та ЗМІ з органами влади й місцевого самоврядування, впровадження демократичних цінностей, розвиток правової культури громадян, утвердження рівних прав жінок і чоловіків у суспільстві. 

Співавторка посібників «Гендерна абетка для українських медіа» (2013 р.) та «Гендерна чутливість українських медіа» (2018 р.).

   ]]>

Перейти до вмісту