Повна ціннісна переорієнтація суспільства можлива лише як зміна ціннісних установок поколінь, оскільки одне й те ж покоління нездатне на радикальну переорієнтацію зразків своєї ментальності й поведінки й неминуче потерпає від власної половинчастості та впливу стереотипів минулого
Звідси випливає важливість розуміння цінностей на сьогоднішньому етапі розвитку суспільної думки. У період докорінного перетворення суспільства на національному, регіональному та місцевому рівнях культура є важливим інструментом розвитку, примирення та консолідації зусиль усіх суспільних груп і всіх спільнот. Окрім цього в наявності регіональні диспропорції розвитку культури, що проявляються в залежності від забезпеченості об’єктами культури, фінансуванням і доступності культурних благ для широких верств населення. Регіональна диференціація витрат на культуру і мистецтво в процентному відношенні від валового регіонального продукту демонструє в останні роки тенденцію до зниження.Культура та її розвиток не існують в умовах вакууму. Нерозуміння впливу культури на розвиток суспільства, вузьке трактування «культури» як галузі привело до соціальних загострень, втрати рівноваги і розуміння в суспільстві та привело країну в гуманітарну кризу
Для вирішення цієї проблеми культуру необхідно розглядати у межах нинішнього соціокультурного контексту українського народу. Завдання національної самоідентифікації повинні мати не етнічний, а культурний характер, вони повинні бути пов´язані не тільки і не стільки з пошуками основ такої самоідентифікації в минулому, а більше зі створенням їх у сьогоденні для закладення реальних можливостей щодо формування національної єдності у сучасному і в майбутньому. Починаючи із 80 років 20 століття роль культури у світі розглядається як креативна складова розвитку економічного сектору. Спочатку це тлумачилось як отримання конкретного прибутку та залучених коштів, пізніше як менеджмент та маркетинг в культурних організаціях. Після гірких спроб визначити важливість культури за допомогою конкретних економічних чинників було вивчено вплив культури на економіку конкретних міст та територій. Поняття «Культура» почало тлумачитись як ресурс змін якості життя шляхом створення додаткової вартості продуктів та територій та покращення умов зайнятості населення. Галузі світової економіки, що мають високу додану вартість почали зміщуватися з економіки знань та інформації в бік інноваційних технологій та креативних ідеї (креативної економіки). Креативні інновації по створенню нових видів продуктів та послуг стають новою силою для економічного зростання.Важливою складовою стратегії модернізації економіки України на сучасному етапі є перехід від індустріальної та сировинної моделі розвитку до постіндустріальної або креативної, яка базується на використанні людського потенціалу та знань, що є певною базою для розробки та реалізації ідеї для культурно – економічного розвитку.
Сировиною креативної економіки є вміння народжувати оригінальні ідеї та перетворювати ці ідеї в економічний капітал та продукт, що продається. Культурні і креативні індустрії мають стратегічний потенціал і сприяють розумному, сталому і комплексному зростанню регіонів та міст. Використання креативних технологій капіталізує міста. Багатьом є відомим приклад «Ефект Більбао» як феномену сучасного містобудування, коли інвестиції в мистецтво перевершили очікування. Стрімка трансформація периферійного портового міста зі стану промислового занепаду в процвітаючий фінансовий і туристичний центр за рахунок комплексного перетворення територій з акцентом на яскраві і виразні архітектурні форми, функціональність і екологічність транспортної системи, отримала загальну назву. Досвід Більбао вивчають архітектори і містобудівники в усьому світі. Відкрив нову главу в історії Більбао музей Гуггенхайма став не тільки символом міста, а й синонімом «ефекту Більбао».Контент креативної культури є важливою частиною економіки.
Розробка і експорт в сфері культурного контенту мають наступні переваги для розвитку національної економіки:- Створення об’єктів з високою доданою вартістю за рахунок використання культурного ресурсу;
- Сприяння формуванню спеціалізованих ринків в межах України та створенню нових робочих місць;
- Створення умов для збільшення пізнаванності національних брендів;
- Розвиток туристичного бізнесу;
Більшість малих міст України характеризуються низьким рівнем соціально-економічного розвитку, є депресивними, з низьким рівнем ділової активності, однак володіють значним туристично-рекреаційним, культурно-історичним і природним потенціалом.
Якщо великі міста переважно багатофункціональні, тобто виконують одразу кілька функцій: наукову, освітню, культурну, фінансову та інші, то маленькі міста мають вузькопрофільні напрямки. Саме такі міста України є найчисельнішою по кількісному складу, групою міст, значна частина з яких – це адміністративні центри районів. З малими містами в Україні пов’язане життя понад 20 мільйонів осіб. Такі поселення відіграють важливу роль у формування поселенської мережі, розвитку та розташування промислових сил країни. Згідно із Законом України про «Генеральну схему планування території України», визначаються наступні типи маленьких міст:- Міста із прилеглими центрами мереж поселення
- Міста, що мають рекреаційний та оздоровчий потенціал
- Міста що мають значний природний та історико-культурний потенціал
- Міста – центри сільськогосподарських районів
- Багатофункціональні міста
- Промислові міста
- Транспортні вузли
- Оздоровчі центри
- Господарчі центри місцевого значення
- Центри, що надають соціально-культурні, комунально-побутові та інші послуги населенню
- Історико-архітектурні, культурні та туристичні центри.
Станом на 2013 рік в Україні нараховувалось 351 маленьке містечко (3/4 від загальної кількості міст України)
Після розвалу Радянського Союзу такі населені пункти опинились в дуже складних економічних умовах, втрачаючи статус логістичних центрів (наприклад Жмеринка, Козятин у Вінницької області) або промислових центрів, тощо. У зв’язку із відсутністю необхідних знань та тенденцій сучасного розвитку територій, більшість маленьких міст України опинились в стадії стагнації та знаходяться у 90х роках 20 сторіччя. Чинниками розвитку малих міст та об’єднаних територіальних громад станом на сьогодні є:- Негативний приріст населення;
- Відсутність можливостей самореалізації для молоді;
- Відсутність ідеї для перепрофілювання територій з економічної точки зору;
- Відсутність ідентифікації території.
Відмінність креативної економіки від традиційного економічного укладу це: ресурси-інформація та знання, продукт – інновація.
Сировиною креативної економіки є вміння народжувати оригінальні ідеї та перетворювати ці ідеї в економічний капітал та продукт, що продається. Креативну економіку треба розглядати системно:- Постіндустріальна економіка. Головною рисою якої є домінування сфери послуг над виробництвом;
- Інформаційна економіка, що базується на використанні інформації – економіка знань;
- Інноваційна економіка, головною рисою якої є безперервне продукування ідеї або нововведень, які орієнтуються на динамічні зміни на ринку споживання послуг;
- Глобальна мережева економіка, яка базується на взаємодії між «носіями» ідеї у світовому масштабі, завдяки мережі ІНТЕРНЕТ;
Не зникнути на фоні мегаполісів, не перетворитись в маргінальні поселення – це ставка в глобальної грі.
З одного боку, неможливо уникати глобальних процесів: мобільності, міграції, глобальних комунікацій. З іншого боку, саме глобалізація провокує локальний патріотизм, збереження історичної пам’яті. З цих суперечливих складових складається концепція «ГЛОКАЛЬНОГО МІСТА», в основі якого знаходиться принцип «креативної економіки» – розробка ідеї, на яку працюють всі групи: від людей креативних професій до бізнесу та влади.Ефект «OPERAFEST TULCHYN»
Чотири роки по тому, у квітні місяці 2017-го, коли перша реклама OPERAFEST TULCHYN з’явилася в інтернеті і набрала більш ніж 1 мільйон переглядів та сотні репостів протягом першої доби, вона підняла хвилю під назвою «Що це?» Важко було говорити однозначно «що це», тому що це був експеримент. Організаторам закидали про «культурну аферу», вставляли «палки в колеса» представники «офіційної культури» Вінницької області, тому під час підготовки керівники проєкту утримувались від будь яких коментарів. Цей проект є занадто важким і не є характерним для України. Усі бачать лише верхівку айсбергу, але не зможуть зрозуміти шлях, який долає команда, досягаючи успіху цього проекту.Чим здивував старт фестивалю в недалекому 2017 році? Чому фестиваль залишається найбільш очікуваною мистецькою подією року не лише в регіоні?
Історію про виникнення фестивалю OPERAFEST TULCHYN вже багато разів розповідали в різних інтерпретаціях. Головною метою цього проєкту було бажання «качнути» Палац Потоцьких в Тульчині – головний Палац Станіслава Потоцького в Україні, про який мало хто знав. Питання коштів для реставрації підіймалось з 2007 року. Але жодні спроби знайти фінансування не мало успіху. Палац знаходився в жалюгідному стані, та не був інтегрований в життя громади. Це можна пояснити різними чинниками. Але, в першу чергу проблема полягає в тому, що об’єкти культурної спадщини такого рівня знаходяться на балансі, в більшості своєї, обласних адміністрацій, які мало зацікавлені в розвитку малих територій. Завжди не вистачає коштів на райони. Коли було прийнято рішення почати працювати в Тульчині у 2017 році мене НЕ здивувала реакція команди. Вона була однозначно негативною щодо вибору місця проведення та особливо вибору жанру. І це мало своє підґрунтя. По – перше, багато говорили про пожвавлення життя в палаці Потоцьких. Обласна культура час від часу робила незрозумілі заходи, які жодним чином не формували ауру території, не відповідали змісту Палацу та не мали конструктиву. По – друге – територія не розвивалася, скажимо навіть деградувала, тому все це ускладняло будь який старт проекту. Незважаючи на реакцію команди, ніхто не відмовився працювати. Напевно це й надихнуло піїти нестандартними кроками, щоб переконати в першу чергу самих себе в можливості використання потенціалу Палацу Потоцьких для розвитку малого міста. Перший крок, який було зроблено – це ретельне вивчення історії Палацу. В деяких інформаційних джерелах згадували про наявність театру. Але, будь-яка детальна інформація про театр була відсутня. Випадково потрапили на статтю про Палаци Потоцьких в Україні на польських інформаційних ресурсах. Дізнавшись про історію другого в Україні оперного театру, який було відкрито 17 травня 1787 року в Тульчині і який існував понад 50 років, стало зрозумілим який жанр мистецтва ми маємо взяти до уваги. Це була опера.Незважаючи на вибір теми, проект не було створено задля розвитку оперного мистецтва, тому ми не мали і не маємо канонічних обов’язків щодо жанру ОПЕРА. Опера стала складовою грандіозного проєкту, який зміг змінити уявлення про неї.
Другим кроком став пошук відповіді на запитання: «Чому я маю подолати 80 км з Вінниці до Тульчина щоб послухати оперу?» Статистика цільової аудиторії – прихильників опери – не давала надії на успіх проєкту. Офіційна світова статистика «радувала» наступними цифрами: прихильники опери складають менш ніж 1% від тих, хто цікавиться мистецтвом (від загальної кількості населення планети – понад 2%). Якщо підходити стандартно: в Тульчині на оперу могли чекати аж 10 осіб. З Вінниці до нас могли приїхати аж 400 поціновувачів. Маючи 9 гектар території – будь- який досвідчений організатор відразу зрозуміє про що ідеться. Задля збільшення цільової аудиторії, було розроблено декілька маркетингових складових:- Надихнути поціновувачів оперного мистецтва приїхати до нас на фестиваль;
- Розширити цільову аудиторію, додавши до програми сучасні оперні напрямки: рок – опера, мюзикли;
- Залучити цільову аудиторію, яка прагне нових вражень в незвичних умовах;
- Залучити аудиторію, шляхом включення п’яти складових: гастрономія, туризм, візуальне мистецтво, сучасні сценічні технології та сімейний відпочинок.
ПОБАЧ! ВІДЧУЙ! ВІДКРИЙ!
Було знайдено три ключових слова для маркетингової стратегії фестивалю та запропоновані зручні навколо фестивальні послуги. Третім кроком став пошук відповіді на питання: «Що мені потрібно, щоб відчувати себе зручно під час перебування на території?» Команда почала вирішувати інфраструктурні питання, чітко визначивши зонування території для зручності різних цільових груп. Взявши за основу піраміду Маслоу, забезпечили всі умови для глядачів на високому рівні. Окрім цього було проведено електроживлення, відремонтовані душові, туалети, золотий та блакитний зали для виставок. Таким чином за короткий термін територія перетворилась на великий креативний кластер, що мав різнопланові сегменти, які об’єднані оперною ідеєю. Четвертим кроком став пошук відповіді на питання: «Чим мають займатися наші глядачі, які проводитимуть цілий фестивальний день в Палаці Потоцьких?» Підхід був комплексний. Після тривалих дискусій з фахівцями public-art сфери, було запропоновано комплексне рішення мистецького устаткування території: OPERA – LIGHT, OPERA – WINDOWS, OPERA – STARS, OPERA- ART. Було створено тематичні арт-об’єкти. Руїни східного корпусу перетворили на будинок привидів, розташували зручні фото локації, інсталяції. Запровадили різноманітні тематичні майстер-класи. Враховуючи площу території перед палацом, вирішили встановити велику світлову інсталяцію, яка після заходу сонця перетворювалась на казкову феєрію – на той магніт, який прагнули побачити тисячі глядачів, навіть якщо вони жодного разу не були в оперному театрі і не знали про існування такого жанру. П’ятим кроком став пошук відповіді на питання: Як інтегрувати територію міста в фестивальний проєкт, а Палац Потоцьких в життя громади? Місто Тульчин у 2017 році мало депресивний стан – процеси створення об’єднаної територіальної громади нагадували укладання нерівного шлюбу. Відсутність соціальної згуртованості, відсутність ідеї розвитку міста, яке за радянських часів відвідувало понад 500 тисяч туристів на рік, враховуючи культурну спадщину території, накладало відбиток на моральний стан громади. Трансформація свідомості мала відбутися завдяки методології «культурної інтервенції» / «культурної акупунктури». Інвазивні втручання в міське середовище дало надихаючі результати. Завдяки впровадженню проєкту «Леонтович арт квартал», вдалось трансформувати центр міста – перетворивши його на арт галерею просто неба – це вплинуло на вартість квадратного метра житла в мікрорайоні. Впровадження проєкту для малого та середнього сервісного бізнесу «Рекомендує OPERAFEST TULCHYN», метою якого було створення ексклюзивних оперних меню для ресторанів, туристичних маршрутів, тощо – пожвавило місцевий бізнес. Навіть за часів локдауну у 2020 році було відкрито три нові заклади харчування (кав’ярні, ресторани), збільшилась кількість готельних місць в два рази. Кількість туристів, які відвідають місто Тульчин наразі досягла 80 тисяч осіб на рік. Таким чином, результат зусиль, який включає в себе в першу чергу якість мистецького контенту, далі зрозумілість та доступність маркетингових пропозицій, зручність облаштування території, чіткі алгоритми організацій фестивального дня та інтегрування міста у фестивальний контент та навпаки, створив високий попит на фестивальний продукт.Це був попит на позитивну емоцію, який ми змогли задовольнити.
Несподівано запрацювало «сарафанне радіо». Підхопивши маркетингові мессиджі народ поїхав до Тульчина. І якщо перший рік це було побудовано на довірі до команди, як організаторів міжнародного фестивалю «VINNYTSIA JAZZFEST», то на другій і третій рік велика кількість глядачів: 48 тисяч – на другому та 76 тисяч – на третьому фестивалі – це переконливий результат правильної політики. Багато з Вас можуть сказати, що справа в грошах. Необхідно надати уточнення: генеральний спонсор ПрАТ «Миронівський хлібопродукт», народні депутати України Микола Кучер та Лариса Білозір зателефонували організаторам, коли почалась інформаційна кампанія першого проєкту з питанням «Чим допомогти?». Настільки яскраво і переконливо стартував фестиваль. З того часу пані Лариса та пан Микола є активними учасниками команди. За підтримки амбасадорів Тульчина організовано три фестивалі «OPERAFEST TULCHYN», діджиталізовано музей – квартиру М.Д. Леонтовича та проведено всеукраїнський фестиваль мистецтв «Від Щедрика до Carol of the bells». Поєднання лідерів культури з лідерами бізнесу та політиками створило передумови для подальшої роботи з культурно – економічного розвитку громади. В цьому і є особливості креативної економіки – інвестиції з’являються лише тоді, коли ідея є спроможною і комплексною, має visible profile, об’єднує всіх стейкхолдерів та викликає високу зацікавленість у цільової аудиторії. Ланцюг на перший погляд виглядає просто: ІДЕЯ – КОНТЕНТ – МАРКЕТИНГОВА СТРАТЕГІЯ. Тому багато менеджерів намагались повторити наш досвід, але не змогли досягти «ефекту OPERAFEST TULCHYN». Це пов’язано з тим аспектом, що завжди залишається за лаштунками:наявність лідерів, які готові нести інтелектуальні та фінансові ризики, перетворюючи ідею на дійовий проєкт.
Оригінальна ідея, яка перетворилась на економічний капітал міста та конкретний продукт , що вплинув на формування доданої вартості території, комплексний розвиток громади, яка відчула економічний зиск від проєкту, та збільшила пізнавальність Тульчина, що пожвавило туристичний та сервісний бізнес міста. Патрік Фьоль експерт з Німеччини, який був в Тульчині на першому фестивалі, взявши участь у всеукраїнській конференції «Культура та креативні індустрії, як розумна основа розвитку малих територій» для міських голів малих міст України, зауважив: «Великий корабель зайшов у маленьку тиху гавань, піднявши штормову хвилю, на гребні якої опинився Тульчин. Чи залишиться місто Тульчин на гребні цієї хвилі, залежить від багатьох чинників та готовності мешканців громади до змін». Ми багато спілкувались після фестивалю і дісталися думки, що методологія «культурної акупунктури» має переконливі результати за умови комплексного підходу до реалізації ідеї. Тульчин – це той випадок, коли великий оперний корабель зайшов в громаду, змінивши не лише свідомість мешканців, а й сформувавши змісти і цінності, які відкрили на практиці можливості креативної економіки для малих міст та ОТГ України. Так зародився рух «Малі міста – великі враження».МИ ПРОСТО НАМАГАЛИСЯ РОЗСУНУТИ СТІНИ СВІДОМОСТІ,
А ВОНИ ВИЯВИЛИСЯ НЕСУЧИМИ.
Ірина Френкель – заслужена артистка України; автор, організатор і продюсер міжнародних професійних мистецьких проєктів, зокрема, міжнародних фестивалів VINNYTSIA JAZZFEST, OPERАFEST TULCHYN.
Має вищу музичну освіту (фах – «скрипка»); захистила наукові роботи у Дунайському університеті (Австрія) за напрямками «Менеджмент культури» та «Культурна економіка».
Директорка «Українського центру культурних досліджень»
Авторка програми «Малі міста – великі враження», який був реалізований у 2018 та 2019 роках Урядом України.
Ініціаторка проєкту «Академія культурного лідера» з метою підготовки агентів культурних змін в малих містах та ОТГ.
Працювала концертмейстером камерного оркестру «Арката»; заступником директора Вінницької обласної філармонії; директором Департаменту культури Вінницької міської ради; радником Міністра культури України.
З 2017 р. очолює Український центр культурних досліджень.
На посаді директора Українського центру культурних досліджень Ірина Френкель ініціювала та реалізувала наступні проєкти:
- Віртуальний музей нематеріальної культурної спадщини України;
- «100 років культурної дипломатії».
- «Гастроспадщина України: традиції гостинності та культура приготування страв».